Не пропустіть на початку лютого «Щоденник піхотинця Гарріса»

28 Jan 2021

Поки ми всі чекаємо виходу "Щоденника піхотинця Гарріса", дозвольте Вас порадувати ще одним цікавим уривком.

Не пропустіть на початку лютого «Щоденник піхотинця Гарріса»

"Серед стрільців було троє братів Гартсів — Джон, Майк та Пітер, — і, здається, у світі не було більших паливод. Повз них і миша не пробіжить, з усього вони зроблять кумедію та смішки, навіть під шквальним вогнем ворога, навіть коли побратими падають замертво поряд з ними. Пригадую, як лейтенант Моллой, який і сам був таким солдатом, «сповненим життям перед лицем смерті», викрикав цим трьом у битві під Вімейру. «Дідько, — кричав він їм, — ану назад, в укриття! Чи ви думаєте, що ми б’ємося тут навкулачки, що ви біжите французам просто в зуби?»

Я ніколи не бачив хлопів, які по виду своєму так пасували до тяжкої праці, яка перепала нам у Португалії. Вони могли бігти, як олені, і, здається, сама природа приготувала їх до трафунків, халеп і випробувань, якими було сповнене наше тодішнє життя. Однак усім трьом їм добряче перепало під час відступу до Корунни; хоча навіть у той жахливий час їхній добрий гумор і спроби жартувати підтримували дух багатьох солдатів, які інакше б зламалися іще до того, як побачили щогли англійських кораблів. Вони навіть примудрялися сміятися з власного вигляду та нашого жалюгідного виряду, коли ми висадилися на пляжі у Портсмуті. Один із них навіть дійшов до того, що сказав: «Ми зараз більше годні налякати ворога голою дупою, аніж зброєю!»

Нічого не змогло б зламати дух таких солдатів, як Джон, Майк та Пітер Гартси, лишень Флашинг, це гниле болото, могила батальйонів. Кількох тижнів на тій землі вистачило, щоб змусити їх замовкнути назавжди. Один, як я пам’ятаю, помер; а інші два, хоча і повернулися живими, втратили смак і волю до життя, і, як я сам, довіку залишилися прикладом того, що може цей клімат зробити навіть із залізним тілом."

Читайте

Також